Середньовічний Хотин
«Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь» — ця рубрика розташована після назви параграфа і містить стислий виклад основних навчальних завдань.
Так, законом від 04.07.2013 р. виправлено технічний недолік податку, коли кожен платник сплачував податок з кожного об'єкта нерухомості, застосовуючи неоподатковуваний мінімум, установлений законом тільки щодо одного об'єкта. Таким чином, платник, який мав кілька невеликих квартир, усе одно змушений був сплачувати податок, навіть якщо їхня загальна площа не перевищувала встановленого мінімуму. Тепер площа нерухомості підсумовується, і вже від суми всіх об'єктів нерухомості віднімається встановлений мінімум (квартири — 120 кв. м, будинки — 250 кв. м, різні об'єкти (і квартири, і будинки) — 370 кв. м). Крім того, оподатковують не тільки окремі об'єкти, а й частини об'єктів нерухомості.
Монгольський період для міста не згадується в історичних джерелах. Черкаси – щойно утворений град, який розміщений на межі Київського князівства і Дикого поля, уламку колишньої великої держави та улусу Джучі. Черкаси, як окреме феодальне володіння, перебуває у васальній залежності від Київського князівства, яке, в свою чергу, від Монгольської імперії.
Держави цієї доби — це імперії та їхні колонії і напівколонії, а також напівнезалежні регіони зі складною ієрархією відносин, де перемішані люди різних етнічних ідентичностей.
Критерії віднесення виникнення празької етнокультурної спільноти до великого масштабу: 1. Постання етносу є найвищим і завершальним етапом етногенезу будь-якого народу, що свідчить про великий масштаб виникнення празької етнокультурної спільноти. 2. Таким чином виникнення празької етнокультурної спільноти є поворотним моментом в етногенетичній історії українського етносу, оскільки її носії, крім того, що вони вже були східними слов’янами, а не східними праслов’янами, вони вже представляли зародок українського етносу. 3. Лінгвістичні дані Г. Півторака свідчать, що в V – VI ст. остаточно розпалась праслов’янська етномовна спільність [8, c. 43], що припадає на часи існування празької культури. 4. Етнопсихологічна консолідація слов’ян, яка в Ранньому Середньовіччі набула значних масштабів, що знайшло втілення в усвідомленні ними належності до одного слов’янського племені, етносу. В цей історичний період на всіх слов’ян поширюється етнонім sklave, що на думку В. Барана «визначає рівень їхньої свідомості» [2, с. 272]. Оскільки український етнос повністю сформувався в більш пізніші середньовічні часи, то празька етнокультурна спільнота не була в повній мірі завершальним і найвищим етапом його етногенезу. Ця етнокультурна спільнота представляла початковий етап українського етносу в Західнополісько-волинському регіоні, тому вона стояла на більш вищому рівні етногенетичного еволюційного розвитку, ніж попереднє слов’янське населення на території України.
