Середньовічний Хотин

Але з Модерном маємо проблему. Модерн, тобто сучасність, охоплений глобальною кризою: економічною, геополітичною (глобалізація завершилася, нема куди далі рухатися), ціннісною, демографічною, екологічною тощо. Віра у безкінечний прогрес розвіюється, наука гальмує, суспільство споживання демонструє безпліддя, а капіталістичні механізми дають збій. Це не просто криза — це пологи народження Нового Світу. Ми не будемо називати його постмодерном, бо це слово нічого не означає: воно лише каже, що щось настає після Модерну, і так само Модерн можна було назвати пост-середньовіччям. Ми збережемо поки що назву "Новий Світ".

По-перше, це беззаперечне визнання верховенства Творця і визнання того, що сенс нашого буття полягає в прославленні Його. Але відмінність розуміння Господа Бога в термінах постмодерної готики полягає в тому, що Бог визнається Творцем в першу чергу людської психіки, а вже потім всесвіту. І наш зв'язок з Творцем розглядається перш за все через психічні явища. І все віровчення переглядається з боку психічної реальності. Отже і діалог з іншими монотеїстичними релігіями має будуватися саме на нашому розумінні психічних реальностей, які для всіх людей є однаковими. І пошук нами доказів буття Божого має відновитися і початися з переосмислення біблійних текстів саме в зв’язку з нашим новим розумінням психічних процесів, на відміну від того, як в 12-14 століттях вчені витрачали стільки сил на логічне, в стилі Аристотеля, доведення своїх переконань в диспутах над іншими філософами.

Середньовічна ситуація Людина Середньовіччя поділяла безліч оман з дикуном, і деякі з її вірувань можуть нагадати антропологу первісну людину. Однак далеко не завжди її вірування складались тим же шляхом, що й у дикуна.

Таким чином, українське суспільство знаходиться на тому самому переході до Модерну, коли в економіці, політиці, мисленні та культурі вже, з одного боку, накопичилися нові елементи, а водночас, до них звертаються найбільші запити й очікування.

Німецький письменник Томас Платтер Старший, який жив у XVI столітті, розповідав, як будучи студентом, крав свежозакопані трупи з кладовища, тим самим доводячи до сказу доглядачів. Доходило до того, що охоронці, побачивши когось біля могил, стріляли з арбалетів без попередження.