Середньовічний Хотин

Музика середньовічного клірика будувалась на чотирьох ладах - чотирьох різних поєднань тонів і півтонів. Він нумерував їх грецькою - protus, deuterus, tritus, tetrardus. Кожний лад мав дві різновидності - автентичну і плагальну, в залежності від діапазону використовуваних тонів. В плагальному ладі мелодії будувались на нотах, розміщених приблизно на рівні з фіналісом, тобто завершальної ноти, в той час як автентичні лади розміщують фіналіс в самому або в майже самому низу мелодичного діапазону. Таким чином, ладів було вісім.

Забудьте ренесансну Італію — сучасність починається з вікінгів Ми схильні думати, що європейська цивілізація народилась серед мармурових статуй та яскравого сонця Італії епохи Відродження. Але, на думку автора книги «Край світу: культурна історія Північного моря і трансформація Європи» («The Edge of The World: A Cultural History Of The North Sea And The Transformation of Europe»), багато ключових подій, від винаходу грошової економіки до моди, відбулось на теренах Північного моря, яке омивало береги Англії, Франції, Скандинавії, Німеччини, Нідерландів і Бельгії, та яке арабський географ Аль-Ідрісі називав «морем вічного мороку».

Середньовічні відьомські процеси Яка історія розвитку середньовічної демонології, як вплинуло на теологію вчення Августина, як концепція Фоми Аквінського змінила уявлення про договір з дияволом в пізнє Середньовіччя, і в чому відмінність чаклунства від єресі, розповідає кандидат історичних наук Ольга Тогоєва. Майко (учениця гейші) з охагуро і зачіскою сакко в останній день її учнівства

Середньовічне мистецтво не знало поділу на професійне та народне. Пам'ятки мистецтва створювали безіменні майстри, що були ремісниками. Майстри, що зводили собори, прагнули показати світ у його багатогранності та завершеній гармонійній єдності. Намагання знайти певну закономірність цілісності світу породило принципи ієрархії, що визначали характер архітектури та мистецтва, співвідношення у них структурних і композиційних елементів.

Таким же подібним чином існує і «ідеальне» Середньовіччя, яке подарувало світу чимало цінних кодів, окрім переслідування, фанатизму та різанини «невірних». Саме в ту епоху людина відчувала присутність Бога в своєму повсякденному бутті як обов’язкову умову його –буття – сталості. Саме тоді всі свої відкриття людина співвідносила з Біблією, та мріяла про неосяжне – про здобуття такої благодаті, яка нарешті зробить диявольську силу над нами абсолютно неефективною. Тоді знали і Бога і диявола, але основною емоцією реального Середньовіччя був страх, тоді як в нашу «построзумну» добу ми начебто не боїмося ані Бога, ані чорта. Правда, страх існує щодо непередбачуваності природного нашого середовища, яке начебто намагається помститися людству, та щодо прибульців та полтергейсту, але цей різновид страхів також не є чимось новим. Це той самий страх смерті, покарання та відпадіння від «Божого порядку» в світ бісівський, який мучив і середньовічну людину, страх хаосу, страх, що Бога нема, і ми насправді «самі вдома».