Середньовічний Хотин

Для дітей діяла спеціальна розважальна зона – «Татошик». Тут для найсміливіших організатори влаштували дитячі лицарські бої, щоправда, на м’яких мечах та в іграшкових обладунках. Любителі літератури мали можливість послухати нові таланти і почитати власну поезію: окремо діяв літературний майданчик «Літатош», родзинкою якого стало вечірнє містичне театралізоване дійство біля вогню, а також недільний конкурс серед молодих поетів з різних куточків України. Цього року організатори подбали і про середньовічні смаколики для відвідувачів фестивалю: під час заходу діяла локація «Ситий Татош», де всі охочі могли перекусити традиційними і не дуже стравами, приготованими за старовинними рецептами. Вражав фестиваль і музикою: хедлайнерами на сцені «Срібного Татоша» став гурт «Irdorath» з Білорусі, грав також популярний на Західній Україні гурт «Чаламада» та гості з Угорщини «Hollóének Hungarica». Середньовічні бої – то справа виснажлива. Втомлюєшся швидко. Проте дійство того варте. У статті використано фотографії А. Семенюк. Спеціально для IGotoWorld.com. Срібний Татош 2017. Чинадійово.

Входження в латенський період носіїв лужицької та германської ясторфської культур в поморську етнокультурну спільноту також засвідчують поховальні пам’ятки. Про вплив поховального обряду лужицької культури на поморський і на входження лужицького населення у склад поморського в цей період свідчить той факт, що в ці часи серед посуду, що супроводжував урни, були типово лужицькі горщики, а також те, що пізньолатенські поховання в поморській культурі майже завжди були індивідуальні, що свідчить про лужицький вплив [6, с. 98]. Існують різні спільні риси в поховальному обряді поморської і ясторфської культур (трупоспалення в урнах, звичай накриття урн мискою). В латенський період в поморській культурі замість лицьових урн використовувались горщики. В ясторфській культурі для урн теж застосовували горщики (а також глибокі миски-супниці). В поморській культурі (на території Польщі та Україні) і в ясторфській культурі звичай накриття урн мискою переважав. Поморська культура на заході межувала з ясторфською, тому очевидно, що звичай накриття урн мискою в латенський період потрапив в її середовище з ареалу ясторфської, оскільки в більш ранні часи він в ній не зафіксований. Ці факти свідчать про переселення носіїв ясторфської культури в поморський етнокультурний ареал. Л. Корякова пише про близькість ясторфської і поморської культур [11].

У ХІ – ХІІ столітті дуже стрімко почала розвиватись знакова система – геральдика. Найпопулярнішими були лицарські герби, торгові й цехові, герби міст, країн. Спеціально позначалась продукція каменярів, зброярів, гончарів, а знак цехової гільдії був гарантом якості та ніс рекламний характер.

Для нас ці застереження Павла дуже важливі, бо сьогодні ми спостерігаємо спроби відновити в суспільній культурологічній думці не «готичне» світосприйняття, а гностичне – саме те, що є єрессю за визначенням Павла (і інших апостолів, Івана, перш за все). Гностичними є спроби відійти від фундаментальних істин християнства, замінивши їх псевдодуховними побудовами в маніхейському стилі чи в стилі Юліана Відступника, чи в манері пізніших єресей катарів чи розенкрейцерів, чи халдейських, чи єгипетських жреців, чи старокєльтських, друїдських чаклунів, чи кабалістичних намагань обчислити Бога своїм розумом, чи атеїстичне намагання здивувати Творця (ніхто так не вірить в існування Господа Бога, як атеїсти, які постійно роблять все з оглядкою саме на Нього) і зробити щось величніше, чого б Він від нас не чекав – як от збудувати комунізм, скажімо. Та багато є різновидів єресі, що й казати.

Коли Єпископ виходить вперед, вони всі підходять, щоб поцілувати його руку; і тоді єпископ відправляється у свій дім. З цього моменту всі монахині йдуть до святилища і до ранку співають псалми і антифони...