Середньовічний Хотин

Музика не прагне передати значення тексту, вона скоріше орнаментує слова, організовуючи їх в пісню. Висхідна гама з самого початку псалма (що співав кантор або священик) допомагала всім присутнім настроїтись на використовуваний в даному випадку лад. Кантор повинен підібрати вокальний діапазон, зручний для всіх зібраних.

Коли необізнаній в сучасній техніці людині розповідають про комп’ютер, то починають напевне з того, що у незбагненному на перший вигляд комп’ютерному вимірі все відбувається згідно протоколів – прописаних технологічних операцій.

В ранньосередньовічні часи ситуація різко змінюється. За словами В. Барана середина і друга половина I тис. в історії слов’янських племен посідає особливе місце. Це був період формування на території Східної (і Центральної) Європи великих слов’янських об’єднань, що в подальшому розвитку призводить до виникнення слов’янських державних утворень [2, с. 19-20].

В багатьох мовах питальне забарвлення робиться завдяки голосу в кінці речення, і це стало частиною граматики григоріанського співу. Крапці відповідає пониження тону, аналогічно передається кома. Існує багато різних правил, але їхня загальна ціль - поставити спів у відповідність з граматикою тексту. Богослужіння раннього Середньовіччя не передбачало інструментального супроводу, тому голос звучав без всякого акомпанементу.

Найбільш популярна зараз західна музика використовує два лади: мажор і мінор. Вони визначаються певними інтервалами, що формують їх. Мажорний починається з двох великих секунд, тобто інтервалів з одного тону, а мінор починається великою і малою секундами, з тону і півтону. Таким чином лади визначаються не назвами нот, а певною послідовністю інтервалів. Крім цього, музичні пасажі можуть бути проведені в контрастних ладах, що буває обумовлено не тільки зміною мажору на мінор, але і зміною тонального плану. Зіткнення і напруга, що виникає при цьому, є одним з важливих засобів створення ефекту розвитку і формування сюжету в більш великих музичних творах.