Середньовічний Хотин

Схоже, український законодавець, подібно до недбалого школяра-прогульника, збирається на власному прикладі, чи, точніше буде сказати, — на прикладі свого народу, показати, що збирається пройти за відносно короткий відрізок часу всю історію становлення й розвитку оподаткування майна, починаючи з середніх віків. А своїми новими відкриттями й знахідками цей самий учень поспішає поділитися з усім світом не просто так, а через ухвалення ним самим законодавчих актів. При цьому набрання чинності цими самими актами постійно переноситься, а тексти доопрацьовуються, бо новий розділ історії оподаткування приносить учневі нові відкриття, а сучасні чи бодай навіть столітньої давності підручники з основ фінансів і досі недоступні його "допитливому" розуму.

Отже, запрошуємо вас до цікавої і захоплюючої подорожі шляхами середньовічної України. Нехай вашим путівником у ній стане цей підручник.

З 1704 р. мукачівські клірики могли навчатися у словацькому місті Трнаві, де для них було встановлено стипендії. Також вони вчилися в Егері. Заклад у Трнаві було засновано 1624 р. єзуїтами як гімназію, а 1635 р. реорганізовано в університет.

Як відомо, український етнос, складовою частиною якого є українське населення Західнополісько-волинського регіону, виник на основі слов’янських племен. Історія їх етногенезу в цьому регіоні впродовж досліджуваного періоду була складною і в значно більшій мірі це стосується середньолатенсько-пізньоримського періодів. Згідно наукових даних дослідників, в римський період давні слов’яни на території України, куди відноситься й Західнополісько-волинський регіон, були розпорошені у складі різних етнокультурних спільнот і займали в них підлегле становище. Для цього регіону виключенням є пізньоримський період, коли його територію суцільним масивом займали вельбарські германські племена (можливо, що в пізньоримські часи тут проживала дуже незначна кількість праслов’ян). В середньолатенсько-пізньолатенський періоди праслов’янські племена на території України й, зокрема, в цьому регіоні, також були розпорошені у складі різних етнокультурних спільноти (стосовно пізньолатенського періоду маються на увазі праслов’яни східного та західного походження). В межах Західнополісько-волинського регіону розпорошення праслов’ян в ранньоримський період було виражено в меншій мірі, ніж в загальноукраїнському масштабі, оскільки тоді на цій території всі давні слов’яни перебували в одній зубрицькій етнокультурній спільноті, що мала різноетнічну структуру. В середньолатенсько-пізньолатенський періоди розпорошеність праслов’ян в цьому регіоні була виражена в більшій мірі, ніж в ранньоримські часи, оскільки на його території тоді було поширено декілька етнокультурних спільнот, що зумовлено зовнішніми міграціями племен. Всі ці факти та етнороз’єднавчий вплив зовнішніх іміграційних і внутрішніх міграцій в середньолатенсько-ранньоримський періоди: їх руйнівний вплив на етнокультурні спільноти, масові переселення племен з цього регіону на інші землі, перегрупування племен не сприяли потужним етнооб’єднавчим процесам в середовищі давніх слов’ян в Західнополісько-волинському регіоні в ці часи. В пізньоримський період етногенез східних слов’ян в цьому регіоні взагалі був ліквідований після переселення у повному (чи майже повному) складі з його території носіїв зубрицької культури.

Урок анатомії. Рембрандт. | Фото: disgustingmen.com. Дуже часто тяга до знань призводила до того, що студенти, які не задовольнившись практикумом по анатомії вдень, відправлялися викопувати трупи вночі, щоб продовжити вивчення людського тіла. Деякі крали трупи ще «тепленькими», тобто прямо з шибениці. У Монпельє (Франція), наприклад, існувала ціла мережа інформаторів, які завжди знали, коли і де відбудуться похорони.