Середньовічний Хотин

Це місце має зайняти новий геополітичний проект: співдружність вільних націй на противагу Імперії, Балтійсько-Чорноморський союз "від моря до моря", що нагадує давні мрії Пілсудського про "Інтермаріум", але в новому геополітичному контексті.

Це стосується і суспільства, якщо тільки ми не підтримуємо тієї думки, що суспільство є хаотичним нагромадженням людських прагнень та волевиявлень, які не мають ніякого розвитку, а існують в хаосі всесвіту, який теж не має ані сенсу, ані розвитку. Така думка, певно, має право на існування, але вона нецікава, що найменше. Тому її зазвичай ніхто не пропонує, навіть переконані позитивісти усіх мастей. Всі визнають, що певний протокол існує навіть для історії, і всі його шукають – від Гомера до Маркса, і далі аж до сучасних шукачів, які, удаючи з себе дуже сміливих людей, говорять про кінець історії, але не про кінець протоколу, бо кінець протоколу це судний день, про нього нема чого казати ні тепер, ні тоді, коли він наступить.

Учні під час занять. | Фото: kultursanat.kadikoy.bel.tr. Вважалося, що заняття краще запам’ятовуються, якщо студента періодично бити. Збереглося дуже багато середньовічних посібників, в яких учнів рекомендувалося пороти, бити батогом або тягати за вуха. Перепадало і деяким особам королівської крові. Хоча у англійських принців, які не виявляли великої ретельності, поруч завжди знаходилися хлопчики для биття, які брали на себе весь гнів викладачів.

Наш край здавна був небайдужим до шкільництва. Від XV-XVI ст. дійшли дані про парафіяльні школи у містах і селах Закарпаття. В Ужгороді така школа уперше згадується 1401 р. Пізніше такі ж школи було відкрито у Берегові 1467 р. та Мукачеві 1552 р., а також у Севлюші і Хусті, ряді марамороських містечок – Тячеві, Сиготі, Солотвині.

Коли Єпископ виходить вперед, вони всі підходять, щоб поцілувати його руку; і тоді єпископ відправляється у свій дім. З цього моменту всі монахині йдуть до святилища і до ранку співають псалми і антифони...