Середньовічний Хотин

Отже, якщо під Середньовіччям ми розуміємо таку цивілізаційну систему, при якій ще не відійшло від людства розуміння своєї спорідненості з Богом та своєї відповідальності перед Ним, з всіма могутніми силами довіри до Творця, Якому люди ще не насмілилися закидати про Його остаточну смерть, то, взявши це за основу, ми можемо починати пошук загубленого нами протоколу нашого існування. Бо є підстави гадати, що саме тоді він і був загублений остаточно. І першою вправою було б з’ясування обставин, за якими ми відійшли від протоколу буття, визначення факторів, які завжди одні і ті самі, які сприяють невірному вибору шляху.

Умовне Середньовіччя в економіці встановлює систему ренти статусу. Поміщики, олігархи або номенклатура, як би ми не називали отримувачів цієї ренти, мають можливості кращого життя не через свою фізичну силу чи героїзм, не через капітал або талант, а через вищий соціальний статус. Він зафіксований неписаними правилами, але безсумнівний.

Для дітей діяла спеціальна розважальна зона – «Татошик». Тут для найсміливіших організатори влаштували дитячі лицарські бої, щоправда, на м’яких мечах та в іграшкових обладунках. Любителі літератури мали можливість послухати нові таланти і почитати власну поезію: окремо діяв літературний майданчик «Літатош», родзинкою якого стало вечірнє містичне театралізоване дійство біля вогню, а також недільний конкурс серед молодих поетів з різних куточків України. Цього року організатори подбали і про середньовічні смаколики для відвідувачів фестивалю: під час заходу діяла локація «Ситий Татош», де всі охочі могли перекусити традиційними і не дуже стравами, приготованими за старовинними рецептами. Вражав фестиваль і музикою: хедлайнерами на сцені «Срібного Татоша» став гурт «Irdorath» з Білорусі, грав також популярний на Західній Україні гурт «Чаламада» та гості з Угорщини «Hollóének Hungarica». Середньовічні бої – то справа виснажлива. Втомлюєшся швидко. Проте дійство того варте. У статті використано фотографії А. Семенюк. Спеціально для IGotoWorld.com. Срібний Татош 2017. Чинадійово.

2. Питання друге: яке, власне, місце України у світі? Ким має бути модернізована Україна? Який наш проект майбутнього? Зазначимо, що країни без власного проекту майбутнього стають лише ресурсом для тих, у кого власний проект майбутнього є. І не лише ресурсом, але й майданчиком для розгортання їхніх проектів, як це сталося з Україною у Першій та Другій світових війнах, коли імперії билися на території України, використовуючи її людей та багатства як ресурс.

Можна погодитись з точкою зору тієї частини дослідників, які пов’язують носіїв милоградської культури із балтськими племенами, оскільки вона підтверджується археологічними та лінгвістичними даними, але правдоподібно, що у її складі на території цього регіону перебувала й якась частина праслов’ян. На думку дослідників, проживання носіїв милоградської культури у різному етнічному оточенні спричинило певні відмінності в культурі різних регіонів милоградської етнокультурної спільноти і, внаслідок цього, виникнення локальних варіантів на території її поширення, які мали етнокультурну специфіку [1, с. 251]. В епоху пізньої бронзи на території Західнополісько-волинського регіону проживали носії тшинецько-комарівської культури, які, на думку багатьох дослідників, є першопочатковим етапом праслов’ян. Можливо, що праслов’янські нащадки тшинецького населення увійшли до складу милоградської етнокультурної спільноти в Західнополісько-волинському регіоні. На цій території до її складу можливо також увійшли й нащадки висоцької культури, які тут проживали в попередні історичні часи. На думку дослідників, милоградська культура походить від лебедівської [1, с. 251]. Але Л. Залізняк вважає, що носії милоградської культури переселились у I тис. до н.е. з Південної Балтії на Полісся, Волинь та Середнє Подніпров’я [5, с. 448]. Якщо вірною є думка Л. Залізняка, то правдоподібно, що носіями милоградської культури були західнобалтські племена. За даними дослідників, в бронзову епоху та в ранньому залізному віці на південному березі Балтійського моря проживали балтські племена: це носії прабалтської культури та носії культури західнобалтських курганів, яку представляли західні балти [6]. Археологічні та лінгвістичні дані не зафіксували проживання праслов’ян в I тис. до н.е на південному узбережжі Балтійського моря. Такі різні погляди на появу милоградської культури на території України свідчать про невирішеність цього питання.