Середньовічний Хотин

Але, здається, є хороша новина – ми – людство - маємо дещо в концептуальному арсеналі, до чого є сенс нарешті звернутися, подібно тому, як в 15 столітті такі самі розумники звернулися до Платона і до язичництва в мистецтві та філософії, що інші творці термінів потім назвали епохою Ренесанса, або Відродженням. Ми в своєму постмодерному світі, котрому в усьому начебто бракує свого власного досі невідомого досвіду, вже оголосили про смерть всього на світі, бо було майже все: повернення до всіх форм володарювання та мистецьких схем, комерціалізували вже всіх і вся, але ще не пройшли справжнього «відродження», тобто осмислення і прийняття переробленого досвіду Середньовіччя з його мисленням та відчуттям, з його поняттєвим апаратом.

Вікінги були «інвесторами», а не грабіжниками Технології, міська торгівля і міжнародна економіка, які визначають сучасне життя, насправді явища не нові. Вже у першому тисячолітті нашої ери вікінги були експертами саме з цих питань.

Всі ці погляди нагадують спробу трьох сліпих з відомої притчі дослідити слона, обмацуючи його з різних боків. Економічні, політичні та ціннісно-ментальні епохи перетинаються, мов різнобарвні хвилі, і не дають точних меж. Але ми можемо визначити декілька основних типів суспільств, що характеризуються певними ознаками економічних відносин, політичних систем та переважаючих цінностей, від яких існують ті або інші відхилення.

Отже, в-четвертих, переглянемо поняття про єресь та про ортодоксію. Єрессю, згідно з віровченням апостола Павла в листі до Колосян (2:16-3:4), будемо вважати все, що намагається доводити свою причетність до вічної (тобто Божественної) правди через плоть, через сьогоденні мінливі елементи, які присуджені до зникнення, які тільки мають вигляд мудрості, а насправді є самовільним служінням, зарозумілістю людини, яка величається тілесним своїм розумом і не зважає на керівництво з боку Творця: