Середньовічний Хотин

До парціаційного процесу виникнення східної гілки праслов’ян відноситься виокремлення із єдиної праслов’янської гілки відгалуження слов’ян, яке сформувалось у східних праслов’ян. На цей парціаційний процес вказує те, що із спільної праслов’янської гілки виокремились й західні праслов’яни. Консолідаційний процес об’єднав праслов’ян Західнополісько-волинського регіону з праслов’янами інших регіонів поширення зарубинецької культури. Загальний шлях виникнення східних праслов’ян – трансформаційний, оскільки вони сформувались на основі носіїв трьох археологічних культур, а в цьому регіоні – двох (носії поморсько-підкльошевої і милоградської культур). Постання східної гілки праслов’ян є й еволюційним процесом, оскільки вона була наступним етапом етногенетичного розвитку слов’ян. Але це не прямий еволюційний процес, оскільки східні праслов’яни не виникли на одній етнічній основі. Східна гілка праслов’ян була одним із пращурів наступних слов’янських спільнот у складі всіх праслов’янських та слов’янських культур в Україні, а потім українців.

Перестрибувати при цьому не можна, адже кожен етап розвитку забезпечує суспільству необхідні для подальшого руху інституції та практики, а людям — цінності та парадигми мислення. Отже, наш рух має бути швидким, аби не обпектися.

«Завдання на повторення» — запитання та завдання цієї рубрики на початку параграфа допоможуть вам пригадати вивчене раніше й підготуватися до сприйняття нового матеріалу.

У Західній Європі скульптурні твори робили переважно із каменю та піщанику, в Італії - з мармуру. Поширеним було лиття з бронзи, різьблення скульптури з дерева.

Підкльошева культура ідентифікується як давньослов’янська шляхом встановлення ретроспективних зв’язків між нею і наступними археологічними культурами: пшеворською, а потім культурами історичних слов’ян: празько-корчацькою, пеньківською, північно-західними слов’янськими старожитностями VI – VII ст. [12]. Не можна погодитись із тими ланками, які стосуються празько-корчацької і пеньківської культур. Празько-корчацька культура виникла в Україні, а в Польщу вона потрапила після переселення туди її носіїв в часи великого розселення слов’ян. Пеньківська культура взагалі не існувала на території Польщі. З наукових даних В. Барана випливає, що на основі слов’ян пшеворської культури сформувалась дзедзіцька слов’янська культура [2]. Отже, можна вважати вірною таку схему ретроспективних зв’язків: підкльошева, пшеворська, дзедзіцька культури, північно-західні слов'янські старожитності VI— VII ст. У їх складі перебували слов’яни (у перших двох праслов’яни, а в наступних – середньовічні слов’яни).